Facebook YouTube E-mail
Home Володимир Шинкарук

Володимир Шинкарук

24

        Фото

        Пісні

        Вірші

        Проза

        Драматичні твори

        Наукові статті

        Публіцистика

 

 

 

 

 

АВТОБІОГРАФІЯ  

Я, Шинкарук Володимир Федорович,  народився 19 серпня 1954 року  в с. Вчорайшому Ружинського району  Житомирської обл. в сім’ї медичних    працівників.                        
Батько – Шинкарук Федір Іванович,  учасник Великої Вітчизняної війни —  працював завідуючим аптекою,  помер у 1978 році.
Мати – Артемчук Марія Наумівна – працювала старшим провізором, померла у 1993 році.
У 1958 році батьки переїжджають у м. Теофіполь, а у 1962 у м. Красилів Хмельницької області. З 1967 року сім’я проживала у с. Червоному Андрушівського району Житомирської області.
У 1971 році із Золотою медаллю закінчив Червоненську середню школу і став працювати завідувачем клубу Червоненського цукрового комбінату. З 1972 по 1976 рік навчався на філологічному факультеті Житомирського державного педагогічного інституту ім. І.Франка. Після закінчення вищого навчального закладу залишився викладати на кафедрі російської та зарубіжної літератури. Служив у війську, навчався в аспірантурі Київського державного педагогічного інституту ім. М.Горького (науковий керівник професор І.Т. Крук).
Працював на посадах асистента, старшого викладача, доцента, професора Житомирського державного університету ім. І.Франка, а також у Київському Національному університеті культури та мистецтв (2000 – 2002). Мої наукові інтереси лежать у сфері історії літератури та мистецтва, літературного краєзнавства. Автор біобібліографічного довідника “Літературна Житомирщина” (1993), навчальних посібників з грифом Міністерства освіти і науки України “Давня література. Практикум” (2003, у співавторстві з П.Білоусом), „Українська література. ХІ – ХVІІІ ст. Практикум” (2006, у співавторстві з П.Білоусом), майже сотні наукових статей.
Постійно поєдную науково-педагогічну діяльність з концертними виступами. Як автор і виконавець є переможцем багатьох музичних фестивалів і конкурсів, виступав з концертами у Польщі, Словаччині, Угорщині, Німеччині, Франції, США. Записав і видав два магнітних альбоми “Дім для душі” (Сoll. 1, 1998), “Дім для душі” (Сoll. 2, 2001); компакт-диски “Дім для душі” (2002), „Колір тиші” (2007), «Перекоти-НЕБО» (2009), «Шестиструнний дощ» (2010), «Прислухаюсь до серця» (2013), «Дороже крови» (2013), «Щоб серцем бути молодим» (2014).
Член Національної спілки письменників України (2006).
Публікувався в журналах «Київ», «Перець», «Дніпро». Надрукував книги поезій та пісень: “Moderatо синіх сутінків” (1994), “На відстані ночі” (1996), “Перелітні дощі” (1999), „Перехрестя розлук” (2004), „Колискова для осені” (2009), «У затінку сонця» (2012), збірки прози “Оповідання” (2003), „Нестандартний підхід” (2006), прозово-поетичну книгу «На два життя одразу» (2010), роман «Тренер» (2011), книгу прози і драматургії «Якщо ми любимо» (част. 1, 2). Здійснив літературний запис автобіографічної книги В.Парія «Під щасливою зіркою» (2013). Переклав українською мовою поетичну п’єсу Карло Гоцци «Король-олень» (поставлена в Житомирському обласному академічному музично-драматичному театрі імені Івана Кочерги в 2011 році, режисер Петро Авраменко) та п’єсу Біла Маноффа «Сич і кішечка» (поставлена в театрі Житомирського музичного училища імені Віктора Косенка в 2012 році, режисер Григорій Артеменко).
Заслужений працівник культури України (1991), кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ст.. (2009), нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України (2014), Почесний громадянин м. Житомира (2011), лауреат обласної комсомольської премії імені Миколи Шпака (1986), Всеукраїнської премії ім. І.Огієнка (2008), переможець Х Всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова» в номінації «Пісенні тексти про кохання» (2010).
Одружився у грудні 1977 році. Моя дружина – Шинкарук (дівоче прізвище Болтівець) Людмила Василівна, 1954 року народження, – працювала асистентом кафедри вищої математики в Житомирській філії КПІ, учителькою інформатики Житомирської с/ш №24, в даний час – на пенсії.
Дочка – Шинкарук Ірина Володиміривна, 1979 року народження – співачка,  солістка Національного радіо України, заслужена артистка України.
Син – Шинкарук Федір Володимирович, 1983 року народження.
Маю двох онуків – Єгора і Віктора.
В.Ф. Шинкарук                                                 1 листопада 2014 року.
© Міжнародний фестиваль мистецтв "Пісенний Спас" ім. Шинкарука В. Ф.
credit
наверх