Facebook YouTube E-mail

Сміх не гріх

ЖАРТ ПРО КОХАННЯ

За А. Ривліним

В зоопарку, весною утішений,

На веселій галяві при свідках

Слон слонисі сказав: «Моя кішечко»,

Слон слонисі сказав: «Моя квітко»…

В океані бурхливому, глибоко,

Під проникливі звуки ноктюрна

Кит китисі сказав: «Моя рибонько,

Ну до чого ж ви мініатюрна»…

А в хатині без світла й віконечка,

Так по-лицарськи, ніжно і мило,

Кріт кротисі сказав: «Моє сонечко…

Ви – голубка моя сизокрила»…

До весняних беріз вітер лащився

У далекому синьому лісі…

«Підійдіть-но сюди, моя ластівко», –

Стиха рохнув кабан кабанисі.

Хай серця завжди будуть гарячими,

Ну а мрії, як вітер, крилаті,

Та як часто бувають незрячими,

Хто належить до сильної статі.

А весна умивалася зливами,

Й зрозумів я цієї хвилини:

Не бувають жінки некрасивими,

То сліпими бувають мужчини!

P.S. А весна без кінця і без краю

Заплітала пісні у вінки…

Некрасивих жінок не буває.

Є лиш тільки… ліниві жінки!

 

Я – ПАМ’ЯТНИК!.. СОБІ!

Я жив без печалі, пишався собою,

Та ось несподіванка сталась зі мною.

Я був добрим батьком, я був чоловіком,

Тепер я – особа середнього віку.

Середні у мене – здоров’я й зарплата,

Середні – город, і подвір’я, і хата.

Колись, якщо вдасться дістати кредити,

Середнє авто собі зможу купити.

Середні у мене думки і бажання,

А також і зріст мій, і світосприймання.

Якщо ж у калюжу я впасти повинен,

Я в неї впаду… точно на середині…

Життя пролітає, як потяг навстрічний,

А я – наче пам’ятник середньовічний.

Ось тільки цей пам’ятник, в тому вся справа,

Не охороняють закон і держава…

 

ПРОБЛЕМА

Як це мені довести до пуття?

Як розібратися у цьому творчо?

Зазвичай, сміх – подовжує життя…

Але ж він збільшує і кількість зморщок…

 

ПРО ЦЕ

Можна жестом, а можна словом

Пояснити, що ти хотів.

Є у нас в Україні овоч

Для небажаних женихів.

Невибагливий скромний овоч

На городах усіх росте,

Я про нього заводжу мову,

Щоб підкреслити саме це:

Про це… про це кожен добре знає…

Гарбуз росте, а хвостик – усихає…

Ще мої не втомились очі

І недуг мене не підкосив,

Ще я можу і ще я хочу,

Ще у мене багато сил.

Та лежить на моїх раменах

Літ минулих нелегкий груз,

І живіт став чомусь у мене,

Як великий такий гарбуз:

Про це… про це кожен добре знає…

Гарбуз росте, а хвостик – усихає

Ну, звичайно ж, не випадково

На городах усіх росте

Невибагливий скромний овоч…

Пам’ятаймо, хлопці, про це…

 

ЧУДОВО ВСЕ, ТОВАРИШУ МІНІСТРЕ!

– Алло-алло, хто біля апарата?

Задовольніть мій інтерес.

Як там проходять спільно з блоком НАТО

Навчання наших ВМС?

І взагалі, яка погода

І як наш флот, на що він годен,

Кому на груди дати треба орден,

Ну а кому по шиї дать?!

– Алло-алло, товаришу міністре,

Чудово все, чудово все!

На складі спирту повна є каністра,

Її нам мічман принесе.

І лиш одна дрібничка сталась:

В нас плоскогубці поламались…

А загалом, товаришу міністре, 

Чудово все, чудово все!

– Що ж, плоскогубці, справді, то дрібниця,

На плоскогубці наплювать!

Та я і сам хотів би подивиться,

Як це їх можна поламать.

– Ні, плоскогубці залетіли

В електрощит і там згоріли…

А загалом, товаришу міністре, 

Чудово все, чудово все!

– Алло, алло, мені не зрозуміло,

Тут дивина, ні дать, ні взять… 

Хіба ж це плоскогубці мають крила,

І хто дозволив їм літать?!

– Як ліг на борт ракетний катер,

Усе в нас почало літати…

А загалом, товаришу міністре, 

Чудово все, чудово все!

– Цього мені лише не вистачало…

Я вас розжалую усіх!

Чому це ви одразу не сказали,

Що хтось у вас на когось ліг?

– Лягла корма на дно затоки,

Та ніс іще стирчить, нівроку…

А загалом, товаришу міністре, 

Чудово все, чудово все!

– Алло-алло, мені потрібно сісти,

Свідомість втрачу я ось-ось…

Даю наказ: негайно доповісти,

Що в вас насправді відбулось!

– Ми вийшли в море, як завжди,

Шукати ворога сліди,

Та тільки дав наш катер газ,

Екран локатора погас.

Тоді «всліпу» дали ми залп

І розбомбили… морвокзал!

Я матом штурмана покрив,

Той від образи закурив,

Чомусь забув згасить сірник,

Сірник в ракетній шахті зник

І підпалив боєзапас,

Боєзапас рвонуло враз!

На борт раптово катер ліг,

І нас усіх звалило з ніг.

Побачив я, коли підвівсь, –

Щит електричний загорівсь.

Щоб екіпаж урятувать,

Хотів контакти роз’єднать,

Та тільки полум’я не збив

І плоскогубці загубив.

Вони замкнули всі дроти,

Реактор почало трясти…

Що не робили, все дарма,

В воді сховалася корма,

Ми перебралися на ніс,

А мічман спирту всім приніс,

І нам тепер усе одно, –

Наш корабель іде на дно…

 А загалом, товаришу міністре,

Чудово все, чудово все!

 

* * *

Скільки літ і скільки зим

Життя за собою нас водить по колу.

Гріх часто буває смішним,

Сміх грішним не буває ніколи!

ЛЮДСЬКА  КОМЕДІЯ

За невідомим автором

Мама. Лялька. Каша. Кішка.

Книжка. Гноми. Білосніжка.

Буратіно. Карабас.

Ранець. Школа. Перший клас.

Двійка. Вчительська. Погрози.

Тато. Пасок. Крики. Сльози.

Літо. Дача. Кози. Кури.

Осінь. Збір макулатури.

Коцюбинський. Герострат.

Вальс прощальний. Атестат.

Сум’яття. Екзамен. Вуз.

Бали. Конкурс. Перший курс.

Пари. Лаби. Семінари.

Тренування. Тари-бари.

Сесія. Знання всесильне!

Шпори. «Добре». «Задовільно».

Деканат. Бібліотека.

Гуртожиток. Дискотека.

Практика. Лопатодром.

П’ятий курс. Проект. Диплом.

Чорне море. Теплохід.

У Карпати турпохід.

Кульман. Шеф. Кінець кварталу.

Поле. Ферма. План по валу.

Військо. Чоботи. Мундир.

Третя рота. Командир.

Плац. «Кругом! Направо! Стій!»

Старшина. Підйом. Відбій.

Самоволка. Замполіт.

Гауптвахта. Швабра. Піт.

Марш-кидки. Привали. Втома.

Лички. «Дембель». Шлях додому.

Діти. Пелюшки. Квартира.

Теща, – гумор і сатира.

Дитсадок. Театр. Кіно.

Лазня. Карти. Доміно.

Шашлики. Похід наліво.

Сік. Коньяк. Горілка. Пиво.

Серце. Тиск. Нервовий стрес.

Пенсія і соцзабез.

Ювілеї.

Нагорода.

Пам’ятник.

Огорожа…

 

* * *

За В. Федоровим

Ти кажеш – зраджувати гріх!

Грішити я й не намагаюсь,

Та, люба, як же я дізнаюсь,

Що ти – найкраща з-поміж всіх?!

 

СОБІ НА  П’ЯТДЕСЯТИЛІТТЯ

Мені цих років не потрібно бояться.

Хай все старе буде, наче нове.

П’ятдесят – це два рази по двадцять,

Плюс – ПДВ!

 

СЕРЕДНІЙ ВІК

Середній вік… Кидаю на себе погляд…

Середній вік… І досі не можу втямить:

Як вузенька талія й широкий мій світогляд

Так швидко помінялися місцями?!

 

* * *

Знову над світом сонячне літо.

Неба душа розчинена навстіж.

Сміх без причини – не відсутність освіти,

Просто у мене радісний настрій.

 

МЕТАМОРФОЗИ

Мабуть, неможливо збагнути одразу,

Що головніше: бджоли чи мед…

І зад вже не хоче бути іззаду,

Зад вже іззаду йде наперед!

Один нас «кидає», інший нам «гонить»,

Літа пролітають, зникають, мов дим,

Червоне не хоче вже бути червоним,

Лише жовто-синім або голубим!

У тому то й діло, у тому то й справа,

Що наше життя кожна змінює мить,

І праве не хоче ходити направо,

А мріє про те, щоб наліво сходить!

 

* * *

Ой як дивно влаштований світ:

Хто хворів – баба, хто помер – дід…

 

ГРОШІ

Голодному – товаришем не буде ситий,

І бідняка щасливого зустрінеш не часто.

А гроші – завжди гроші, їх не можна купити,

Лише заробити або украсти…

Нікому не прожити без удачі, без фарту,

Лиш треба вміти не носити їх за плечима.

А гроші – завжди гроші і ніколи не пахнуть.

Тому в нас ніколи й не пахне грошима…

 

* * *

Життя у мене в повному порядку,

Хоча й проблем набралося чимало.

Сказати чесно – я живу в достатку…

А ще чесніше – все мене дістало…

 

ГРАЮЧИСЬ СЛОВАМИ

1.

Я краще стороною обійду біду

І буду жити скромно, ввічливо і тихо…

До вас завжди я швидко на виручку прийду,

Звичайно, якщо… виручка  велика.

2.

Така-сяка подія у нашім ріднім краю

Проходить час від часу і в який вже раз…

Народних депутатів ми з вами обираєм

Для того, щоб вони оббирали нас!

3.

Музика – серйозна справа,

Я про це скажу без жарту:

Квінта, терція, октава…

А мені миліша – кварта!

 

ІРОНІЧНА БАЛАДА

Десь образили вас, довели аж до сліз,

Зіпсували вам нерви й не тільки…

На базарі вам хтось у кишеню заліз

І потяг звідти все до копійки, –

Хай негідник тремтить, хай чекає розплати,

Я знаю, як треба його покарати!

Ви втомились від слів, ви втомились від справ,

Вам не хочеться бачить нікого,

А в трамваї вас хтось ні за що обізвав

Та ще й боляче став вам на ногу, –

Хай негідник тремтить, хай чекає розплати,

Я знаю, як треба його покарати!

Ну а ось популярний сьогодні сюжет:

Той живе, слава Богу, нівроку,

Бо на себе потратив державний бюджет,

Ну а ви без зарплати два роки, –

Хай негідник тремтить, хай чекає розплати,

Я знаю, як треба його покарати!

Мабуть, варто відкрити усім свій секрет

І загоїти зболені рани;

У негідника ж, вибачте, є туалет,

А в кухні і ванній є крани, –

Я йому не бажаю ні зла, ні біди,

Хай у нього ніколи не буде… води!

 

ФАКТИ БЕЗ АРГУМЕНТІВ

1.

Велику і круглу відзначив я дату,

Пройшовши нелегку дорогу,

Радію, бо бачу, що квітів багато,

А я ще живий, слава Богу!

2.

Я знову і вкотре пояснюю сину

Коди життєві і шифри:

Знай, олігарх – це не просто людина.

А людина з великої цифри.

3.

Собаки, що діють водіям на нерви,

На машини кидаються, голодні і злі –

Це душі «даішників», що померли

Після того, як їх вигнали з ДАІ…

 

ЗАПОВІТ УЧИТЕЛЯ

За невідомим автором

Як умру, то поховайте подалі від школи,

На педраді не згадуйте більше вже ніколи,

На вінок мені не тратьте ні грошей, ні часу,

Бо я знаю, що вчительство не має запасу.

На могилі залишіте які-небудь квіти,

А в головах покладіте план самоосвіти,

Зошит, ручку і щоденник всуньте мені в руки

І згадайте, друзі милі, муки мої, муки.

Прощавайте назавжди, конспекти й шпаргалки,

І ви, колеги-вчителі і вчителяльки!

Не прожив я так, як люди, недосипав ночі,

Все над тими зошитами вилазили очі,

З’їла школа моє серце і ще півпечінки,

Бо за нею я не бачив ні дітей, ні жінки.

Місцевкому передайте моє шанування,

Так путівки й не діждався я на лікування,

Ну а завучу скажіте, хай розклад міняє,

Бо мене вже на цім світі живого немає…

Прощавайте назавжди, двійки й одиниці,

І ви, колеги-вчителі і вчителиці.

Директору передайте мою шану й дяку,

Хай він тепер поцілує мене в саму… руку.

Треба вам запам’ятати, вчителі майбутні:

В школі добре працювати, як нема в ній учнів.

Прощавайте назавжди, педради й уроки,

І ви, колеги-вчителі і вчительохи…

А як трапиться колись, що буде зарплата,

То випийте ви за мене по сто грам на брата.

Ось і все. Тепер – прощайте! Бо я точно знаю:

Хто учитель на цім світі – той іде до раю!

 

* * *

Були в мене найкрасивіші жінки,

Тепер я про них тільки згадую нишком…

Раніше читав про кохання книжки,

Тепер я гортаю ощадну книжку.

Стопталися вишиті рястом стежки.

Тепер в мене – зайва вага і задишка.

Раніше читав про героїв книжки,

Тепер я гортаю пенсійну книжку…

Дивлюся і бачу: веселі роки

Злітають у небо, легкі і крилаті…

Раніше любив я читати книжки,

Ну а тепер – розучився читати…

 

КОЛЬОРИ

Із року в рік і день за днем

Усі ми, мабуть, так живем –

В тривозі і напрузі,

Бо сіль і цукор назавжди –

То наші білі вороги,

Горілка й ліс – зелені друзі!

Ми відпочили – перший сорт,

Взяли путівку на курорт,

Щоб відновити сили…

На море синєє пішли,

А з моря синіми прийшли,

Ось так ми гарно відпочили!

Вони лишились віч-на-віч –

Тривала довго шлюбна ніч,

І ось уже спросоння

Йому промовила вона:

У мене вада є страшна.

Вся справа в тім, що я – дальтонік.

Та він у паніку не впав,

Усе тому, що, мабуть, мав

Залізні нерви.

Нехай же знає і вона,

І в нього вада є страшна –

Вся справа в тім, що він є негром…

Є в світі різні кольори.

Є колір радості й журби,

І не забуть ніколи:

Реклама рухає прогрес…

Російський прапор – «Аквафреш»,

Китайський прапор – «Кока-кола».

Хай небо ллє свою блакить,

Хай сонце колос золотить

І ясно світить…

І хай злітають догори

Блакитно-жовті прапори –

Найкращі в світі!

 

НАВПАКИ

З дитинства ми звикли вірити слову,

Та наше життя має різні боки:

Доярка на березі доїть корову,

В воді ж відбивається все навпаки.

Віримо свято, вірим наївно,

Що, як роса, згинуть всі вороги,

Співаєм про це ми у нашому гімні,

В житті ж відбувається все навпаки.

Будемо жити щасливо й багато,

Мабуть, уже у найближчі віки,

Великі проблеми, маленька зарплата,

А як би хотілось, щоб все – навпаки!

 

ЛЕГЕНДА ПРО ДВА МОНАСТИРІ

За невідомим автором

Де небо глибиною вабить очі

І де порослий бур’яном пустир,

Давним-давно стояв собі жіночий,

А поряд – чоловічий монастир.

Жилось монахам – краще б і не жити…

І у монашок – доля не сироп…

Тому вони і почали робити

Один назустріч одному… підкоп.

Копали дні і ночі без спочину,

Тунель ладнали, щоб стояв віки!

Жінки ж бо прокопали дві третини

І лиш третину – чоловіки.

У них одразу заболіли спини,

І тут безсилий навіть сам амур!

Було їм важко, і тому мужчини,

Копнувши раз, ішли на перекур.

Сиділи, дим крізь ніздрі пропускали,

Мабуть, чекали манни з висоти,

Ну а жінки тим часом все копали

І шли вперед до світлої мети.

Один мужчина проявив активність,

Він так сказав, поцілувавши хрест:

«Піднімем, браття, праці продуктивність.

Нехай святі благословлять прогрес!»

Чоловіки одразу… засідали,

Писали постанову і декрет,

Ну а жінки тим часом все копали,

Забувши втому, швидко йшли вперед.

Було землі розкидано чимало,

Але сказати треба накінець:

Мужчини паралельно прокладали

Іще й тунель під винний погрібець!

Пили вино й горілку, їли сало,

Несли здавати у кіоск пляшки…

Ну а жінки тим часом все копали

І йшли вперед… На те вони й жінки!

На жаль, не всі історію цю знають,

Але вона навіює думки,

Що в нас жінки, як правило, копають,

Ну а керують лиш чоловіки.

Та хай це все залишиться між нами.

Вже через рік перемінивсь пустир:

Поміж дорослими монастирями

З’явився ще й… дитячий монастир.

 

«ЕРОТИЧНИЙ» ЕТЮД

Згадую день цей серпневий без смутку,

Радісне сонце і пахощі трав.

Спочатку тихенько я зняв з неї куртку.

А потім і блузку упевнено зняв.

Ну а вона не пручалась нітрохи,

Я не відчував за собою вини,

І швидко, і вправно зняв з неї панчохи, 

А перед цим стяг із неї штани.

Я й далі настирно робив свої діло.

Блистіли на лобі краплини роси…

Вона аж хитнулась, вона затремтіла, – 

На ній залишалися тільки труси.

Я вірив, я знав, що зумію, що зможу!

Про це я в дитинстві читав у книжках…

Ще мить, ще секунда, і Господи Боже!

Труси вже в моїх опинились руках!

…А літо щасливе буяло довкола,

Я, мабуть, не знав красивішого дня.

Вона залишилась ну зовсім вже гола –

Мотузка, де зранку сушилось прання…

 

ШОУ-БІЗНЕС

Шоу-бізнес –  задарма,

Шоу-бізнес – і на сцені

Шоу є, грошей нема,

Шо у тебе, шо у мене.

Не життя – суцільні муки,

Вітер свище у кишені.

Гроші в руки – будуть звуки,

Гроші в жмені – ми на сцені.

В ліс по дрова йде наука,

Шоу-бізнес збивсь з дороги,

Я б наклав на себе руки,

Та раніш протягну ноги.

 

ПОЛІСЬКІ КОЛОМИЙКИ

   НОВОРІЧНА:

Хтось у двері мені стукав, вибив аж три дошки,

Думав я, то Дід Мороз, а то – відморозки.

   СІМЕЙНО-ПОБУТОВА:

Теща мені, наче мати, – може все дістати!

Ой, якби ж то вона знала, як мене дістала!

   ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНА:

Той, хто продає пальне, –  не оре й не сіє,

Лиш компанія «Лукойл» – цибуля й олія!

   ІНТИМНА:

Я уже в такому віці, що не випадково

Більш лякає згода жінки, ніж її відмова.

   СПОРТИВНА:

Ходять наші футболісти по полю, мов тіні,

В Англії футбол родився, а вмер в Україні.

   ВЕСНЯНО-ДОРОЖНА:

Українські водії закричали ґвалтом –

На дорогах зійшов сніг… разом із асфальтом…

   ПОЛІТИЧНА:

Це ж чого Верховну Раду «Радою» назвали?

Бо РАДіють депутати, що туди попали.

   ЛІРИЧНА
   (З КРИМІНАЛЬНИМ ВІДТІНКОМ):

У коханні – третій зайвий, я скажу не без підстав –

Чоловік «застукав» жінку…  ну а потім – «задовбав»…

   ПРАВДИВА:

Проживаємо ми дні, як листя на гілці,

Якщо істина – в вині, то правда – в горілці!

   ФІЛОСОФСЬКА:

Для людей найважливіші здоров’я і нерви,

А в любові, як у школі, головне – перерви!

   З ВЛАСНОГО ДОСВІДУ:

Час летить, і ми з роками змінюємо звички:

Старість – це коли аптечка більша косметички.

   РЕКЛАМНА:

Хто візьме горілку «Пісня» й стане її пити,

Буде ввечері співати, вранці – буде вити!

   М’ЯСО-МОЛОЧНА:

Зустрічаються два кума у полі за гаєм:

– Ви корову вже доїли?

– Ні, ще доїдаєм…

   СТУДЕНТСЬКА:

А студентський гуртожиток знову сповнений пісень,

У студентів є два свята:

День студента й… кожен день!

   ВИБОРЧА:

А виборчі перегони – на те й перегони…

Перемогу здобуває той, хто більше «гонить»!

   МЕДИЧНА:

І діагноз був невірний, і рецепт неточний,

Бо хірург – кінчав вечірній,  фармацевт – заочний…

   ВЕГЕТАРІАНСЬКА:

Слава вегетаріанцям – від краю й до краю:

Вони тварин не їдять, тільки об’їдають.

   ВВІЧЛИВА:

І смішного, і дурного стільки чув я на віку,

Що у Франції корови

Кажуть всі: «Мерсі бику!»

   ІНТЕРНЕТНА:

Це, повірте, щира правда, всі жінки, як Інтернет –

І учора, і узавтра:

Комусь – «соm», а комусь – «net».

   ЖИТЕЙСЬКА:

Я борги свої ніколи не віддам нікому,

Пригодяться такі гроші і мені самому!

   СУМНА:

Хоче знать крокодилятко, де крокодил-тато,

Каже мама: у посольстві…

Там він дипломатом.

   МУЗИЧНА:

На концерті пережив я страждання нестерпні –

Музика була жива, музиканти – мертві.

   ОЗДОРОВЧА:

Час займатися собою з вечора й до рання,

Бо дорожче від здоров’я тільки лікування!

   ПОЗДОРОВЧА:

Я жінок усіх вітаю і скажу без жарту:

Краще бути «первой Майєй», ніж «восьмою Мартой»!

 

 

 

 

 

© Міжнародний фестиваль мистецтв "Пісенний Спас" ім. Шинкарука В. Ф.
credit
наверх